Це пристрасть, завдяки якій ви чуєте спів ангелів. Ви не хочете розлучатися з коханою людиною ні на мить. Особлива хімія п'янить, пульсуючи всередині, а електричні розряди, немов блискавки, запалюють світ навколо.
Це інтимність. Ви відчуваєте особливу близькість і спорідненість, довіру та виняткову безпеку, коли ви разом. Почуття стають такі глибокі, що ви хочете ділити одне з одним кожний аспект свого життя.
Це обов'язок бути повністю відданим своїй половинці, незважаючи ні на що. Це беззаперечна взаємопідтримка та присвята себе навзаєм.
Весною 1986 смертоносна радіоактивна хмара від вибуху реактора Чорнобильської атомної електростанції накрила Україну та велику частину світу. Радіація ізотопів, викинутих у повітря, була в 100 разів більша, ніж під час вибуху бомби в Хіросімі 1945.
Цю техногенну катастрофу за масштабами та наслідками аварії стали усвідомлювати планетарною. Над зруйнованим енергоблоком споруджено захисний саркофаг, на карті України з'явилася безлюдна 30-кілометрова пустеля – зона відчуження, а слово «Чорнобиль» перетворилось на зрозумілий для всіх образ-символ.
Наслідки радіоактивного ураження призвели до сотень тисяч смертей. Постраждали десятки мільйонів людей, значною мірою ті, хто ще не народився.
Майже кожен із нас переживав втрату близької людини і знає яке сильне горе від цієї втрати. Особливо тяжко переносить горе молодий хлопець, що втратив кохану, яка була для нього найдивовижнішою дівчиною на світі. Горе цілком заполонило його думки, і порадити собі з цим надзвичайно тяжко. Від того як він упорається з цим почуттям залежить його майбутнє. Намагатись пояснити все з точки зору універсальних законів, за якими смерть є частиною життєвого циклу, – марна справа. Про це легко говорити, якщо втрата не стосується тебе особисто.
Але не можна завжди носити в собі цей тягар, особливо якщо ти молодий і все життя попереду. Потрібно відпустити й реінвестувати свою емоційну енергію. Багато хто вважає, що це ганьба та зрада коханої людини, яка померла. Але це не так. Наші близькі завжди посідають особливе місце в нашому серці, їх ніколи й ніхто не зможе замінити.
Горе розбиває серце, любов зцілює його. Ця універсальна життєва сила дозволяє протистояти смерті тих, кого ми кохали. Люблячи, зберігаючи про них у серці особливі спогади, ми робимо їх вічно живими, але водночас наш обов'язок перед ними - жити, й дати собі шанс бути щасливими.
"Якщо ви втратили близьку людину й серце рветься від болю, підведіть голову, подивіться на небо з мільйонами зірок, відчуйте безмежність Всесвіту і ви почуєте голос і сміх людини, яку кохали. Там, на небесах, сяючи зорями, наші близькі кажуть, що вони щасливі й хочуть щоб ми також були щасливими й продовжували жити далі!"